 Більше інформації по цій темі
Ви можете отримати на семінарах
компанії "101 Школа Успіху".
Страхування — одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які вплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (С. від недуг, пожеж, крадіжок, С. життя та ін.). З іншого боку, страхування є формою ризик-менеджменту, що використовується для хеджування проти ризику фінансових втрат, та, в ідеалі, страхування може бути визначене як справедлива передача ризику потенційної втрати від однієї сторони до іншої за відповідну сплату.
Сучасне законодавство України дає таке визначення страхування:
Страхування — вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).
У країнах вільної ринкової економіки існують тепер головні два роди страхування:
- обов'язкове публічно-правове, організація якого зосереджена в руках публічно-правових, а подекуди й державних страхових організацій (усе соціальне страхування, а в деяких країнах також страхування будівель від вогню тощо);
- приватне, яким опікуються акціонерні товариства й товариства взаємного страхування (страхування майна, життя та ін.) на базі приватної угоди між застрахованим і страхувальною організацією, якій застрахований зобов'язаний вплачувати встановлені угодою внески, а страхувач при виникненні зазначеного у договорі випадку відшкодувати застрахованому втрату або виплатити обумовлену договором суму. З уваги на те. що страховий ризик не можна передбачити, страхові організації мусять творити відповідні резерви, встановлюючи належну висоту внесків. Т. ч. вони перетворюються часто на великі фінансові підприємства.
Історія страхування в Україні
В розумінні взаємозахисту і взаємодопомоги страхування існує від самого початку існування людства. Зокрема і на землях сучасної України. Як відомо людство в своєму розвитку має дві ступені розвитку господарства: так зване природнє господарство ( натуральна економіка ) без грошових відносин і грошове господарство ( економіка з елементами ринку ) із застосуванням грошей. З найдавніших часів в українських селах, ще до появи і широкого розповсюдження грошових відносин існувало страхування членів сільської громади у такому вигляді: якщо хтось, наприклад, внаслідок пожежі втрачав майно, або якщо комусь треба було зібрати врожай, то йому допомагала вся громада своєю працею і своїм майном. Той хто відмовлявся допомагати - не міг розраховувати на подібну допомогу у майбутньому ( тобто іншими словами втрачав страхування з боку громади ). Даний вид взаємозахисту ( тобто страхування ) називається толока. Дуже рідко його ще можна зустріти в деяких українських селах. Своє значення він втратив на початку XX ст., з широким розвитком і розповсюдженням грошових відносин і встановленням радянської влади. Даний вид страхування відповідає природному господарству. Сліди страхування на українських землях в сучасному розумінні ( з використанням грошей, тобто при грошовому господарстві, ринковій економіці ) знаходимо у «Руській Правді», яка передбачала деяке відшкодування (вира) у випадку вбивства чллена громади. Вира виплачувалася у разі смерти від нападу невідомого вбивці («дика», себто подушна вира) й у випадку смерти в наслідок ненавмисного вбивства. Страхові елементи виявлялися тут у тому, що виплата дикої вири була пов'язана з смертю члена громади, в подушній розкладці вири на члена громади й у розстрочці платежу на кілька pоків.
Сучасне страхування виникло на українських землях у 19 ст. У Російській Імперії розвинулися різні типи страхування організацій: акційні спілки (російські і закордонні), товариства взаємних страхувань, земське страхування та ін. Щоб витіснити закордонні страх, організації, було зроблено (невдалі) спроби зосередити страхування (гол. будинків) у руках держави. 1827 створилося приватне «Перше російське страхове товариство», яке здобуло монополію на ведення страхових операцій у кількох більших містах (серед інших в Одесі). Незабаром створилося «Друге російське товариство страхування від вогню» з монополією у 40 губерніях, у тому числі й українські. Інші російські та закордонні страхові підприємства не поширювали своєї діяльності на українські землі. Сприятливий ґрунт на Україні мали два взаємних страхування, що опікувалися страхуванням будівель від вогню, але тільки в більших містах: у Херсоні й Харкові («Перше товариство взаємних страхувань» й ін.). У Києві створився своерідний страховий союз «Київське товариство цукрозаводчиків». Натомість справу страхування сільських господарств передала держава законом 1864 земствам (на Україні — на Лівобережжі й у Степу), а там, де їх не було, створено державні страхові заклади (на Україні — на Правобережжі), які підлягали міністерству внутрішніх справ. Страхування у цих закладах (як і земствах) було в основному примусове, на більшу суму добровільне. Страхування життя організовували пенсійні каси службовців залізничних шляхів і державні ощадні каси. Подібні типи страхових товариств (акційні спілки, товариства взаємних забезпечень) творилися на українських землях під Австрією на основі патента цісаря 1852. Вони являли собою чужі капіталові підприємства, лише 1892 постало українське товариство «Дністер» (страхування від вогню, крадіжок і влому), а 1911 - «Карпатія» (страхування життя); обидва діяли до 1939, хоч з деякими обмеженнями (страхування від вогню перебрало від 1935 польське монопольне товариство).
По революції 1917 на Україні буйно розвинулася страхування, кооперація (до війни її майже небуло); 1918 постав Український Кооперативний Страховий Союз (Страхсоюз) як центральна установа для організації загального кооперативного страхування; за воєнного комунізму його ліквідовано. Як у всьому СРСР, так і на Україні страхування монополізовано, страхові товариства ліквідовано, а їх майно націоналізовано. Виняток зроблено 1922 для кооперативів, яким дозволено взаємне страхування рухомого майна і товарів при Всеукраїнському кооперативному страховому союзі (Коопстрах), що обслуговував на території України всі види кооперації (1926 — 27 він мав на 672,2 млн карбованців забезпечених сум). Цей тип страхування був ліквідований 1930. Селянські двори підлягали обов'язковому державному страхуванню від пожеж, пошестей худоби, градобою і транспортових аварій. Адміністрація страхової справи була від 1925 централізована. Державне страхування здійснювалося на всій території СРСР єдиною організацією — Держстрахом у Москві. Під час колективізації постав хаос і безправ'я у страховій системі, бо Держстрах відмовлявся платити селянським господарствам відшкодування, мовляв, вороги свідомо вбивали худобу й нищили с/г інвентар, щоб не йти до колгоспів. Тоді обов'язкове страхування охоплювало не тільки майно кооперації і приватних осіб, але й державних підприємств з госпрозрахунком. Щойно 1956 страхування майна державних підприємств і організацій скасовано і залишено винятково страхування колгоспно-кооперативної власності й особистої власності громадян. 1958 проведено деяку децентралізацію страхової адміністрації на користь союзних республік. Головним управління державного страхування СРСР при Міністерстві фінансів СРСР перетворено на відділ державного страхування, з обмеженням його компетенції до координації державного страхування союзних республік. Місцеві органи державного страхування в УРСР (управління, інспекції) тепер підпорядковано Держстрахові УРСР, що працює на засадах госпрозрахунку. Органи Міністерства фінансів контролюють органи Держстраху УРСР на місцях.
В УРСР існували два типи страхування: майнове й особове, які поділяються на обов'язкове і добровільне. Обов'язковому страхування (від вогню, градобою, пошестей худоби та ін. нещасть) підлягає майно колгоспів, господарств громадян і державне майно, що здається в оренду громадянам; так само обов'язкові різні форми соціального забезпечення, а також страхування пасажирів транспорту. До добровільного майнового страхування належить: страхування в колгоспах на племінну худобу, урожай садів і с/г техніку, а в господарствах громадян — на хатнє майно, будівлі й худобу; до особового: мішане страхування життя, довічне страхування, страхування на випадок смерті або втрати працездатності, від нещасних випадків та ін.
За своєю суттю радянське страхування мало чим різнилося від страхування в країнах ринкової економіки. Різниця полягала в тому, що страхові внески застрахованих у вільноринковій системі становлять страховий капітал (фонд) страхових організацій і не можуть видаватися на інші цілі, натомість в СРСР йшли на збільшення страхового фонду й ними держава користувалася відповідно до своїх потреб. Ідея страхування спільноти втрачає тут глузд і перетворюється на «державне» страхування.
Основні види страхувань
Оприділяють декілька основних видів страхування. Між собою вони відрізняються по терміну страхування та обсягу страхової відповідальності. Усі види страхування діляться на дві групи - обов'язкове страхування та добровільне страхування.
Добровільне страхування
Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховою компанією. Загальні умови і порядок його здійснення визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог закону. Видами добровільного особистого страхування, відповідно до Закону України "Про страхування" є:
Ризики, які існують при страхуванні життя, пов’язані з невизначеністю тривалості останнього для кожного окремого страхувальника. Так, коротке життя, наприклад годувальника сім’ї, породжує значні проблеми фінансового забезпечення в похилому віці. Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена й відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров’я від нещасного випадку.
Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію у разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування життя сприяє полегшенню передачі майна, створенню грошових фондів для різних цілей (наприклад, витрат на успадкування або поховання).
Договори страхування життя мають певні особливості. Так, при страхуванні життя відповідальність страхової компанії настає, якщо страхувальник (застрахований) помер з будь-якої причини. Договір страхування вважається договором приєднання, оскільки цей договір, і особливо загальні його умови, виробляється лише страховиком. Страхувальник погоджується на умови, які пропонує йому страховик. Це договір доброї волі, бо в його основу покладено довіру між страховиком і страхувальником. Наприклад, страхувальник, укладаючи договір, зобов’язаний відповідати на поставлені запитання, і відповідати чесно. Інакше договір страхування вважається недійсним.
Договором страхування передбачається, що страхова компанія зобов’язується сплатити страхувальникові (застрахованому, користонабуначеві) фіксовану страхову суму чи пенсію або погасити кредит, що його взяв страхувальник для придбання якогось товару в кредит. Фіксована сума виплачується користонабуначеві у випадку смерті застрахованої особи. Разом із тим фіксована виплата страхової суми передбачена і при дожитті страхувальника (застрахованого) до закінчення дії договору страхування. За умовами такого договору страхувальник (застрахований) може в обумовлений період або при досягненні певного віку одержати пенсійні виплати. Договір страхування життя обумовлює виплати, які зобов’язується виконати страховик. Він також регулює права й обов’язки страхувальника, як і інших осіб, котрі можуть бути об’єктами прав і обов’язків, що витікають з договору страхування. Ці особи - застрахований і отримувач.
Страховикові, який здійснює страхування життя, важливо знати фактори, які впливають на смертність населення. До таких факторів можна віднести вік, професію, місце проживання, стать. Страховикові при розробці умов страхування необхідно врахувати, що найбільше людей помирає в дитячому віці, у проміжку до 25 років смертність зменшується, а далі поступово зростає. Залежно від професії громадянин може підлягати більшому або меншому ризику втрати здоров’я і життя. Так, наприклад, ризик каліцтва або навіть смерті акробата вищий, ніж у службовця. Страховикові необхідно врахувати і стать потенційних страхувальників. Як свідчить статистика, чоловіча смертність вища, ніж жіноча. Місце проживання людини також має неабиякий вплив на тривалість життя. Різні умови проживання складаються в сільській і міській місцевостях, у відносно чистих і забруднених зонах. Отже, розробляючи умови страхування і визначаючи розмір плати за страхову послугу, страховик має взяти до уваги розглянуті щойно фактори. Достовірно побудована таблиця смертності має дуже важливе значення для кожної страхової компанії, оскільки саме від неї залежить розмір премії, резерви премії. Порівнюючи таблиці смертності всього населення і таблиці смертності, розроблені страховими компаніями, можна зробити висновок про те, що останні точніші. Кожна конкретна страхова компанія має можливість використати точніші дані щодо своїх страхувальників (застрахованих) та щодо видів страхування, в яких вони беруть участь. Високим показникам смертності мають відповідати й вищі за розміром премії. На розмір премії впливає ще й такий показник, як норма дохідності, що її страхова компанія нараховує на внески від страхувальників. Внески служать страховій компанії для формування певного розміру фондів, які забезпечували б їй виконання своїх обов’язків перед страхувальниками. Використовуючи накопичені фонди, страхова компанія може одержати певний дохід, розмір якого залежить від розміру внесеної до фонду суми часу її перебування в обігу, а також норми дохідності відчутно впливає на розмір тарифної ставки.
Світова страхова практика поділяє страхування життя на страхування капіталів та страхування рент. У свою чергу, страхування капіталів передбачає можливість укласти договори страхування з умовою виплати певної суми при дожитті страхувальника до зазначеного в договорі строку (події) або в разі його смерті. Страхування капіталів передбачає створення нових капіталів. Великим попитом користується змішане страхування життя, згідно з умовами якого передбачається виплата, якщо страхувальник доживе до зазначеного строку (віку) або помре протягом дії договору страхування.
- Страхування від нещасних випадків
Страхування від нещасних випадків - це ризиковане страхування, яке, на відміну від накопичувального довгострокового страхування життя, передбачає виплату страхової суми лише в разі настання страхового випадку (у повному розмірі або певної її частини). Виплата страхової суми або повернення сплачених внесків по закінченні терміну дії договору страхування не передбачається.
Досвід страхування від нещасних випадків свідчить, що воно може здійснюватись у різних формах, але при цьому зберігається єдиний соціально-економічний зміст. Розглядаючи страхування від нещасних випадків, слід мати на увазі, що Закон України "Про страхування" чітко визначає види та поняття добровільного і обов'язкового страхування.
За видами страхування від нещасних випадків поділяється так:
« Індивідуальне - у даному разі страхувальником є фізична особа, яка укладає договір стосовно самої себе або іншої фізичної особи, а сплата страхових платежів здійснюється за рахунок застрахованих;
« Колективне - коли страхувальником є юридична особа (підприємство або організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, і сплата страхових платежів здійснюється за рахунок організацій, з якими застраховані перебувають у трудових або інших передбачених законом відносинах.
- Медичне страхування (безперервне страхування здоров’я)
Основною метою загальнообов'язкового державного соціально-медичного страхування являється посилення відповідальності та зацікавленості органів державної влади, підприємств, організацій та населення в охороні здоров’я та забезпечення гарантованого рівню медичної допомоги та профілактичних заходів. Медичне страхування є встановлення гарантій громадянам при виникненні страхового випадку в отриманні гарантованого рівня медичної допомоги за рахунок накопичених, коштів і фінансування профілактичних закладів.
Основними принципами медичного страхування є:
« Законодавче визначення умови і порядку здійснення експерименту;
« Загальнообов'язковість для населення відповідних територій;
« Соціальна солідарність в фінансуванні, надання медичної допомоги та профілактичних заходів застрахованим особам;
« Гарантування органами державної влади рівних можливостей в реалізації застрахованими особами своїх прав на профілактичні заходи;
« Забезпечення цільового використання коштів медичного страхування при проведенні експерименту;
« Забезпечення застрахованим в повному обсязі надання гарантованого рівня медичної допомоги в разі настання страхового випадку.
- Страхування здоров’я на випадок хвороби
Страхування здоров'я на випадок хвороби передбачає виплату страхової суми (її частини) Застрахованій особі в разі настання захворювання, що визначене страховою програмою. Страхові програми розраховані на працівників з невисоким рівнем заробітної плати, для яких даний вид страхування є дуже важливим засобом соціального захисту.
В страхові програми входять хвороби з таких класів захворювань:
« Інфекційні хвороби
« Хвороби нервової системи та органів відчуття
« Хвороби системи кровообігу
« Хвороби органів дихання
« Хвороби органів травлення та інші
При захворюванні на хворобу, вказану в договорі страхування здоров’я на випадок хвороби, Застрахована особа звертається до лікувального закладу за отриманням необхідної медичної допомоги. При цьому вона повинна повідомити Страховика про настання страхового випадку будь-яким способом протягом терміну, зазначеного в договорі страхування. Після закінчення терміну лікування для отримання страхової виплати Страховальнику необхідно надати усі необхідні документи, зазначені у договорі страхування, зокрема, медичну довідку (або довідки) із вказаними прізвищем пацієнта, точним діагнозом, датою звернення за медичною допомогою, тривалістю лікування, яка повинна бути підписана відповідальною особою та завірена печаткою медичного закладу, листок непрацездатності з медичного закладу з відповідним штампом.
- Страхування медичних витрат
Цей вид страхування передбачає організацію медичної допомоги, відшкодування вартості медичних послуг, наданих в результаті раптового захворювання Застрахованої особи визначених договором страхування.
Також виділяють такі види добровільного страхування:
Страхування вантажів - це захист підприємства від збитків, що можуть виникнути внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, крадіжки транспортного засобу, псуванні та загибелі вантажу під час його транспортування чи перевантаження.
Страхування майна дає можливість юридичним та фізичним особам відшкодувати збитки від випадкового ушкодження, загибелі або втрати майна.
- Страхування відповідальності
« Страхування відповідальності перед третіми особами — вид страхування може включати в себе страховий захист від збитків, завданих життю, здоров’ю та/чи майну третіх осіб майном, що знаходиться у володінні, на збереженні чи під контролем Страхувальника.
« Страхування професійної відповідальності митних брокерів — вид страхування, покликаний компенсувати шкоду третім особам при наданні послуг митного брокера (посередника).
« Страхування професійної відповідальності нотаріусів призначене для забезпечення страхового захисту як нотаріальних контор, так і приватних нотаріусів.
« Страхування відповідальності за об'єкти підвищеної небезпеки — обов’язкове страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання, за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки.
« Страхування відповідальності власників зброї — обов'язкове страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї.
« Страхування відповідальності власників собак — вид страхування, за яким дієздатні громадяни та юридичні особи, що на законних підставах є власниками собак, можуть застрахувати свою відповідальність перед третіми особами за нанесену ім матеріальну та фізичну шкоду.
В Україні автострахування, фактично, представлено трьома видами:
« Страхування власне автомобіля (КАСКО) - цей вид страхування передбачає виплату компенсації у випадку, якщо Ваш автомобіль отримав будь-які пошкодження. Слід пам'ятати, що виплата компенсації відбувається далеко не у кожному випадку і далеко не завжди у тому об'ємі, в якому би Вам хотілося її отримати. Щоб уникнути несподіваного розчарування, пам'ятайте, що перелік випадків, у яких Вам мають заплатити компенсацію, а також методика розрахунку самої суми компенсації, регламентується договором страхування та дуже часто не відповідає Вашим очікуванням.
« Страхування цивільної відповідальності перед третіми особами - цей вид страхування передбачає виплату відшкодування у випадку, якщо Ви стали винуватцем пригоди, у якій постраждало майно чи здоров'я інших осіб (наприклад, Ви стали винуватцем ДТП, у якій завдано збитку іншому автомобілю). Відшкодування при цьому, як правило, сплачується безпосередньо постраждалій стороні, що, в принципі, має позбавити Вас від необхідності вишукувати у Вашому бюджеті часом немалу суму грошей. Однак, подібно до випадку зі страхуванням КАСКО, виплата відшкодування відбувається далеко не у всіх випадках і далеко не завжди у тому об'ємі, у якому Вам би хотілось отримати від страховика.
« Страхування водія і пасажирів від нещасного випадку - цей, відносно недорогий вид страхування, передбачає сплату грошового відшкодування у випадку заподіяння шкоди здоров'ю або смерті водія чи пасажирів, що знаходяться у автомобілі, в результаті нещасного випадку. Популярності в Україні поки що цей вид страхування не набув, а за кордоном більшу частину його функцій виконує стандартний поліс страхування відповідальності.
« КАСКО - страхування вартості засобів транспонрту (суден, літаків, залізничних вагонів, автомобілів) без урахування вантажів, багажу, екіпажу та пасажирів.
« Екстрена медична допомога - передбачає організацію, контролю якості та оплату медичних послуг, необхідних при наданні екстренної медичної допомоги в амбулаторних, стаціонарних умовах та бригадами швидкої (невідкладної) медичної допомоги.
« Зелена карта - система міжнародних договорів про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжджають у країни - члени цієї системи.
« Особисте страхування громадян від нещасних випадків - страхування на випадок втрати працездатності, розладу здоров’я чи смерті внаслідок нещасного випадку чи природних причин.
« Обов'язкове страхування автотранспорту - страхування авто-каско, об'єктами якого є вантажні, легкові, спеціальні автомобілі, мотоцикли та деякі інші транспортні засоби, що належать юридичним або фізичним особам. Страхування здійснюється за тарифами, складеними з урахуванням типу транспортного засобу, його віку, вартості, характеру використання, стану зберігання, береться також до уваги стаж водія, випадки участі в ДТП, тривалість здійснення страхування автотранспорту та деякі інші чинники. Головними ризиками є пошкодження, знищення, угін транспортного засобу.
Обов'язкове страхування
Державне обов'язкове страхування (state insurance) – види обов’язкового страхування, за яких визначені законодавством страхувальники сплачують страхові внески за рахунок державного бюджету.
Обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів покликане забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної іншій особі внаслідок ДТП.
Перестрахування
Перестрахування — страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика).
Перестрахування здійснюється перестрахувальником з метою захисту себе від втрат, які він може понести.
Можливі декілька різних типів угод на перестрахування, але двома найпоширенішими є пропорційне перестрахування і непропорційне перестрахування.
- Пропорційне перестрахування
Пропорційне перестрахування (відоме також як квотне перестрахування - від. англ. "quota share") — перестрахування, за якого перестраховик приймає "на себе" квоту - певну частку (у відсотках) у кожному полісі, що підписує страховик, а потім у тій самій пропорції розділяє (зі страховиком) усі страхові премії та збитки. Власні можливості страховика можуть дозволити йому підписати у страховому полісі ризик до, скажімо, 1млн. грн., але купуючи пропорційне перестрахування, він зможе подвоїти чи потроїти цю межу.
Наприклад, страхова компанія може придбати пропорційну угоду з 50% розподілом часток, в цьому випадку вона буде розділяти з перестраховиком половину усіх збитків (і премій). У випадку угоди з 75% розподілом, страховик передасть 3/4-ті усіх втрат (збитків) і премій.
- Непропорційне страхування
Непропорційне перестрахування (перестрахування на основі есцеденту збитку, або престрахування на основі Excess of Loss) "спрацьовує" лише у випадку, якщо (і коли) збитки, від яких страждає страховик, перевищують певну межу (власне утримання або пріорітет цедента).
Приклад цього типу угод на перестрахування може бути таким: страховик у випадку будь-яких втрат готовий прийняти на себе збитки до 1 млн. грн. и купує "прошарок" (layer) перестрахування розміром 4 млн. грн. понад 1 млн. За таких умов, якщо стається страховий випадок зі збитком 3 млн., страховик виплачує весь збиток страхувальнику, а потім покриває 2 млн. коштами, отриманими від перестрахувальника. У цьому прикладі страховик буде нести також і всі втрати, що перевищують 5 млн., якщо він не придбав додатковий "прошарок" розміром, скажімо, 5 млн. грн. понад 5 млн.
|
Страхування
Семінари та тренінги
Дізнатись більше
Створено онлайн програму управління фінансами BaLi!
